У новому випуску рубрики «Серцем у грі» ми знайомимось із футболісткою ДАРИНА СІЧКАРЕНКО, ФК “Полісся” (Житомир), для якої футбол – не просто гра, а спосіб жити, рости, впливати.
Від перших кроків у легкій атлетиці до професійного контракту у Вищій лізі, від поразок і травм – до підприємництва й віри у себе. Ця історія – про характер, щирість і силу, яку дає справжня пристрасть до гри.
Як і коли футбол з’явився у вашому житті?
Футбол зʼявився у моєму житті з раннього дитинства -я завжди любила грати, бігати з мʼячем. Потім прийшла легка атлетика, але навіть після тренувань я знаходила час, щоб грати у футбол з хлопцями. Пристрасть була з самого початку.
Що або хто вплинув на ваше рішення обрати саме цей спорт?
У якийсь момент я зрозуміла, що йду не тим шляхом. Потай від рідних записалася на секцію з футболу – й почалось. Можливо, це в мені на рівні ДНК: мій тато грав у футбол серйозно, але не реалізувався повністю. Він першим мене підтримав, коли дізнався. Мама спершу сумнівалась, але згодом теж повірила.
Яким був перехід із аматорського рівня до професійного?
У місті не було дівочих команд – тренувалась із хлопцями. Потім нас з подругою повезли на перегляд у Київ, і нас одразу взяли. Починала з молодіжки, потім – Перша ліга. Навчалась у Харкові, грала за ХПКСП «Житлобуд-2». Перший професійний контракт підписала з «Колосом» – це був мій дебют у Вищій лізі.
Чим для вас запам’ятався період у ФК «Колос»?
Перший професійний контракт, новий рівень – справжній перехід у дорослий футбол. Тут я загартувалась. Запам’ятався кубок за третє місце в дебютному сезоні – шалені емоції.
Що для вас особливого у грі за «Полісся»?
Це новий етап і водночас виклик. Нова команда, нові люди, інший підхід. Разом створюємо все з нуля. Граємо відкрито, навіть проти лідерів. Тут я відчуваю себе частиною чогось важливого.
Переглянути цей допис в Instagram
З якими труднощами вам доводилося стикатися як футболістці?
Переїзди, адаптація до нових команд, травми, хвороби, внутрішній тиск. Головне не опускати руки й пам’ятати, для чого все це.
Що тримає вас у грі навіть у найважчі моменти?
Любов до футболу. Мрії. Люди, які поруч. І внутрішнє бажання йти вперед.
Як ви підтримуєте бойовий дух після невдач?
Даю собі відчути все, що накопичилось. Розбираю помилки. А потім або розмова з близькими, або музика, або тренування, де можна викластись.
Які стереотипи про жінок у спорті ви на собі відчули?
«Це не жіноче» — чула не раз. Але ми показуємо силу, характер, рівень. Робимо те ж саме, що й чоловіки — а часто більше. Нас недооцінюють і саме це мотивує.
На вашу думку, як жінки змінюють футбол в Україні?
Ми будуємо фундамент. Своїм прикладом дівчата доводять, що футбол – це про характер і майстерність. Рівень зростає, увага – теж. І це лише початок.
Як футбол впливає на вашу особистість і життя поза полем?
Футбол зробив мене витривалою, зібраною, дисциплінованою. Це допомагає й у повсякденному житті.
Як виникла ідея створити магазин бутсів і футбольного взуття?
Ідея прийшла з власного досвіду — важко знайти якісне й зручне взуття. Хотілось створити щось своє, корисне для гравців, особливо дівчат.
Що складніше — вести гру на полі чи власну справу?
Магазин – як хобі, футбол – основа. На полі складніше: там усе в моменті, на повну.
Яку пораду ви дали б дівчині, яка мріє поєднати спорт і підприємництво?
Не боятись робити помилки. Терпіння, наполегливість і баланс, ось що справді важливо.
